среда, 19 ноября 2014 г.

ПРЕСТОЛ ТА ІГРИ



3.)                                                                 
                                                             ПРЕСТОЛ ТА ІГРИ    


              
                Правда ж, ви не будете сперечатися, що політика -- саме та сфера, в контенті  якої превалюють ідіоти, злодії та всеможливі негідники? Навіть, якби її вершили цілком позитивні, білі і пухнасті  персони, привід охарактеризувати таких «няшок» обсценною лексикою  завжди знайшовся б. От тільки політики добре захищені , голими руками, як і голими словами їх не візьмеш. Зазвичай, не візьмеш. За винятком окремих випадків…
               Чи цікаво майданерам, чому звинувачення проти «тирана і злодія»  досі не доведені  у жодному суді -- ані в гаазькому, ані у вітчизняному, одвічно залежному від влади?… Не доведені  і край. Це аж ніяк не означає, що колишній український президент  святий. Просто з доказами – проблемка. А презумпції невинуватості у світовому праві, як на зло, ще ніхто не відмінив. Чому очільники протестів не наважилися провести референдум про недовіру нелюбому «Баті» бодай після розвязки лютневих протистоянь?  Загадка прозора: боялися програти...Уявляєте, чим для них міг обернутися  програш? І, взагалі, слід  дивитися на ситуацію з іншої точки зору: коли цапа-відбувайла скидають у прірву, не прийнято перейматися юриспруденцією. 
              «Люди, вірячи, що новий правитель виявиться кращим, -- підморгує нам Ніколло Макіавеллі -- охоче повстають  проти старого, та невдовзі вони на досвіді переконуються, що обманулися. Адже новий правитель завжди виявляється гіршим»...Ущербність того, хто «сходить на престол» в результаті повстання , не обовязково визначається особливостями його натури. Усе фатальніше.  Революція – велике порушення правил. Запускаючи механізм деструкції, мусите розуміти, що він працюватиме і проти вас . Якщо стався переворот № 1, немає підстав не статися переворотам № 2,№ 3,№ 4…Руїна, Безчасся, епоха Перемін…. Доля сувора до самозванців. Доля сувора до народів, які дозволили їм верховодити собою.  Втрата Криму і громадянська війна на Сході  – карма України за безглуздий «Майдан».
              Чи випадає нелегітимному урядові  судити уряди собі подібні? Чий злочин злочинніший – сторони А, що в силовий спосіб захопила владу в державі, чи сторони Б, що зажадала відєднання свого регіону від держави, владу у якій захопили її світоглядні противники? Невже Галичина не запалилася би сепаратистською ідеєю, якби Київ, а з ним і «гетьманська булава», опинилися в руках новоросіян?
               Можете не відповідати…Як воно у Пастернака: «Тишина – ты лучшее, что я слышал»…               


Осінь -- 2014

                                                                           

Комментариев нет:

Отправить комментарий